Міцна гривня сприятиме економічному зростанню, коли фундаментальним фактором її зміцнення стануть не портфельні інвестиції в держпапери, а прямі іноземні інвестиції в робочі місця, пишуть вітчизняні видання.

Безумовно, укріплення гривні привернуло на себе увагу не лише аналітиків, економістів та експертних видань, а й всього суспільства на тлі падіння виробництва та недоотримання планових надходжень до бюджету.

Але існує й інша сторона медалі ревальвації, на яку хочемо привернути увагу читачів.

Гривня лідер по зміцненню серед світових валют

Зміцнення гривні у 2019 році стало рекордним за всю її історію обігу, починаючи з 1996 року. У 2005 році також відбулася ревальвація гривні, яка складала 4,9%, а курс гривні тоді продемонстрував зміцнення з 5,31 грн/долар до 5,05 грн/долар.

У 2019 році гривня пройшла шлях найдовшого періоду зміцнення у своїй історії, й за версією інформаційного агентства Bloomberg стала валютою з найкращою динамікою минулого року.

Економічні наслідки ревальвації

Ревальвація гривні призвела як до позитивних, так і негативних економічних ефектів. Зокрема, зміцнення гривні дозволило досягти істотних показників внутрішнього попиту внаслідок зростання зарплат: у серпні середня зарплата по економіці в доларовому еквіваленті вперше перевищила показники цього місяця у 2013 та 2008 року. Відтоді гривня ще ревальвувала, а виражена у доларах зарплата зросла ще більше.

Відтак з початком 2020 року мінімальна заробітна плата в Україні випередила аналогічні показники в Росії та Білорусі.

Ефект зміцнення курсу гривні транслювався на ціни. Як повідомляє Держстат, споживчі ціни в грудні 2019 року знизилися на 0,2%, а базова інфляція становила -0,3%. Згідно з даними Державної служби статистики України, інфляція на споживчому ринку в грудні 2019 року у порівнянні з листопадом 2019 року знизилися на 0,2%, за рік у цілому зросли на 4,1%. Базова інфляція в грудні 2019 року у порівнянні з листопадом 2019 року становила -0,3%, за рік у цілому – 3,9%. Відтак, споживча інфляція сповільнилася з 9,8% у 2018 році до 4,1% у 2019 році. Отже, за підсумками минулого року Національний банк досягнув середньострокової інфляційної цілі 5% ± 1 в.п., яку НБУ декларував з 2015 року та яку було визначено Основними засадами грошово-кредитної політики на 2019 рік та середньострокову перспективу.

З негативних наслідків є недовиконання бюджету, однією з передумов якого є ревальвація. Видання Bloomberg у статті World-Beating Currency Gives Ukraine a Budget Headache висвітлювало проблематику виконання бюджету 2019 року на тлі істотної ревальвації гривні.

Бюджет на 2019 рік базувався на середньому курсі 28,2 за долар, згодом в проєкті Держбюджету курс було переглянуто до 26,4. Курс на понеділок становив 23,8, що сприяло розриву в 39 мільярдів гривень (1,6 мільярда доларів) між прогнозами доходу та фактично зібраною сумою, пише Bloomberg.

Попри це, як зазначають в мінфіні, ревальвація позитивно вплинула на погашення державного боргу.

Досягнення на валютному ринку є гарним приводом потішитися рекордними показниками в монетарній сфері. Але у тому випадку, якби досягнення були результатом стійких, фундаментальних змін в економіці країни. Адже, наразі ключові фактори досягнень перебувають у фінансовій, а не в економічній площині.

Відтак на черзі, один із вагомих негативних наслідків — падіння промислового виробництва, яке в листопаді скоротилося на 7,5% в порівнянні з аналогічним періодом 2018 року. Країна наблизилася до промислової рецесії, коли обсяги промислового виробництва знижуються, а ціни в промисловості — падають.

Отже, зміцнення гривні та високі темпи зростання заробітних плат – з одного боку спряли зростанню купівельної спроможності населення та здешевленню інвестиційних товарів, а з іншого – підривали конкурентоспроможність підприємств сектору промислового виробництва.

Вплив ревальвації на промисловість: зрада чи перемога?

Тривале зміцнення гривні – нетипове явище для України. Найбільше критики в адресу ревальвації нацвалюти лунає на тлі аргументів щодо її негативного впливу на експортоорієнтовані галузі, особливо сектор металургії.

Ситуація в українській металургійній промисловості дійсно складна (спад промислового виробництва на рівні 2,5% за 11 місяців року та 14,2% у листопаді 2019 року до відповідного місяця попереднього року).

Ключова причина падіння — зниження світового попиту та цін через торговельні війни. Розрахунок на основі даних Державної фіскальної служби України (ДФСУ) про фізичні та вартісні обсяги експорту свідчить, що в січні-листопаді 2019 року втрати експортерів чорних металів від зниження цін на сталь та сталеві напівфабрикати становили близько $900 млн

Світовий ринок сталі почав слабшати з квітня 2018 року після запровадження адміністрацією Трампа імпортних мит на сталь та алюміній стосовно майже всіх своїх торговельних партнерів.

Водночас США та Китаю вдається утримувати доволі стійкі темпи економічної активності та, відповідно, промислового виробництва, попри те, що вони виступають основними супротивниками в торговельному протистоянні. Їм це вдається завдяки державним заходам підтримки внутрішнього попиту. Проте і в цих країнах виробництво сталі знижувалося — у жовтні на 0,6% та 2% відповідно у річному вимірі.

Отже, металургійним сектором України за 11 місяців експортовано продукції на $8 млрд. А середній обмінний курс за січень-листопад становив 26 грн/дол. Отже, якщо припустити, що він становив би прогнозовані в державному бюджеті 27 грн/дол., то це принесло б українським металургам додатково 8 млрд гривень експортного виторгу. Або біля $300 млн, що втричі менше, ніж втрати від погіршення кон’юнктури зовнішнього ринку, зазначають в НБУ.

Чи можна вважати $300 млн справедливою оцінкою нетто-втрат металургів від ревальвації? Звісно, що ні.

Варто зазначити важливу деталь — це опосередковані валютні ризики металургів, або використання імпортної сировини у виробництві. Річ у тім, що для виробництва кінцевої продукції наша металургія використовує не лише вітчизняні, але й імпортні товари та послуги. За даними таблиці «Витрати-випуск», у 2017 році частка імпортних товарів (сировина, енергоносії, комплектуючі) у проміжному споживанні металургії перевищила 25%.

Джерело: НБУ

Водночас для випуску вітчизняних товарів, які використовуються в металургійному виробництві, теж використовується… імпорт. Наприклад, кокс. Ніби це вітчизняний товар, однак у нас багато коксу виготовляється з вугілля, яке видобуто в іншій країні. Якщо врахувати непрямі ефекти імпорту і в цих товарах, то питома вага імпортних складових у кінцевій продукції вітчизняної металургії збільшується майже до 45%.

Отже, ревальвація безпосередньо вплинула на зменшення собівартості виготовлення готової продукції, а також опосередковано зміцнила конкурентоздатність експортерів на світових ринках, які отримали змогу знижувати ціну.

В підсумку зазначимо, що завдяки ревальвації гривні виникає істотна економія на імпортних складових. І цей ефект варто враховувати при розрахунку балансу доходів та втрат промисловості від зміни обмінного курсу.

Згідно з розрахунками Нацбанку, за січень-листопад 2019 року така економія лише на експортованих чорних металах становила близько 3,6 млрд. гривень. Таким чином, чисті втрати металургів від ревальвації гривні за 11 місяців 2019 року скорочуються з урахуванням економії на витратах з 8 млрд гривень до 4,4 млрд. гривень., що в 5 разів менше, ніж ефект від зниження світових цін на металургійну продукцію.

Відповідні тенденції все більше переконують у тому, що Україна наразі перебуває на етапі серйозних конструктивних перетворень.

Монетарна політика Нацбанку змінює умови та правила для бізнесу, який зосереджений на інфляційній та девальваційній ренті. Продовження реформ поступово руйнує закоренілі десятиліттями схеми, що забезпечували доходами малочисельних представників українського суспільства коштом більшої його частини.

Джерело: ua news