На своїй сторінці в Фейсбук Олег Гриценюк написав допис.

Що ж насправді відбувається з приЗЕдентом.

Про його потуги отримати мільярди, десь їх прилаштувати, і десь сховати.

Отже, про Оман, який став останнім пазлом, що склав всю картину подій в Україні.

Щоб побачити цю справжню картину – не потрібно мати будь-якого інсайду: потрібно просто розуміти людські реакції і мотиви.

Це в нас зараз – злочини “розкривають” по вуличних камерах і принтам на одязі, а раніше – головним завданням детектива було знайти мотив.

І це було правильно.

За інсайда у нас – операції “Вітрина” і “Анаконда”, а в реальності – розвал проукраїнської коаліції і підштовхування до принизливого примирення, на умовах агресора.

Так ось, Оман, відповів нам НА ВСІ ПИТАННЯ, якими ми задавалися, типу:

– Навіщо розводити війська?

– Навіщо віддавати беркутівців, фактично з-під вироку суду?

– Навіщо віддавати свідка у катастрофі малазійського Боїнгу?

– Що означає фраза «Я ж кажу: ще до Нового року попрацюємо – и все»?

– Навіщо взагалі так рватися на зустріч з путіним один на один, або вітати його з Новорічними святами?

Ясність з’являється тоді, коли ми зрозуміємо три моменти:

1) Що найголовніше для РФ – в Україні? Яка українська влада влаштовує путіна?

2) Як відбуваються великі угоди.

3) Як поводиться людина отримавши велику (гігантську для себе) суму не дуже чистих, або брудних грошей.

Не сумніваюся, що прочитавши по пунктам, ви вже зрозуміли про що мова.

Але, треба трохи розшифрувати:

1) Для поточної влади в РФ головне – це продаж газу і нафти.

Безперебійний транзит і захист європейського ринку від конкурентів.

Газ тримає вже практично вічну владу путіна і його оточення.

Політика, відновлення імперії та інші так звані Новоросії – глибоко вторинні, це – лише інструменти, а не мета.

Найстрашніший кошмар – стати Туркменістаном: тобто мати колосальні запаси газу, але не мати можливісті його самостійно експортувати, а тільки лише продавати за найнижчою ціною – в Газпром, який вже продає його як свій власний газ із солідною націнкою.

Щоб кошмар цей не трапився, ведеться війна на ближніх і дальніх підступах.

Сирія знищена як транзитна територія для газу з Близького Сходу.

Стрілков-Гіркин прийшов не просто “на Донбас”.

Він прийшов в Слов’янськ – в центр Юзівського газового родовища.

Вже в минулому 2019 році, сланцевий газ видобутий звідси за допомогою компанії “Шелл” і американських спеців, повинен був надійти як внутрішнім споживачам, так і міг закачуватись в українську трубу.

Але, на жаль – розв’язавши війну, РФ поховала цей проект.

І саме тому вони не паряться витратами на війну в Донбасі – вигода багаторазово перевищила витрати.

РФ влаштовує будь-яка влада в Україні: головне – щоб вона купувала і транспортувала газ.

Навіть, радикальні націоналісти.

І чим радикальніше, тим краще – завжди можна в якості жупела для своїх показувати.

Дуже важливо, щоб українська влада навіть не думала розвивати своє газовидобування, адже газу в Україні – БАГАТО, дуже багато.

Для того щоб це було так, перші (або другі) особи України, скажімо так – “ОТРИМУВАЛИ ПРЕМІЇ”.

Обумовлена ​​сума з кожного кубометра справно плачувалася на офшорний рахунок.

А ось тепер – поставте себе на місце нашого юного презедента.

Ти, ніби, й перша особа – несеш всю політичну відповідальність, в разі чого – питати будуть з тебе, порохоботи – стібаються, обзивають, малюють карикатури, а доходу за рангом – немає. Трагедія.

Ти можеш бути хоч президентом, але якщо грошей у тебе – менше ніж у мережевого ресторатора, то рівним з оточуючими тебе олігархами – ти не будеш ніколи.

Так влаштовано наше суспільство.

А це – прикро.

Потрібно монетизувати посаду.

У середині країни куди не плюнь – всюди інтереси Ігоря Валерійовича та його друзів.

Ну, хіба що з айтішників, з ФОПів, та з євробляхеров можна пробувати, але вереску буде забагато.

Ось тому старий, перевірений газовий бізнес лідерів України – і став таким жаданим.

Це – реальна можливість стати мільярдером.

2) Що робити – зрозуміло.

Але, як???

Всі, хто працював з великими нелегальними сумами, знають що такі угоди робляться віч-на-віч.

Якщо домовлятися через “листоношу”, то частина грошей точно не дійде, більш того – можуть підставити.

У путіна – репутація людини, який чітко виконує домовленості, але проблема – щоб ці домовленості отримати, і саме з ним їх обговорити.

Обговорюючи через інших людей, ти або їх не отримаєш, або отримаєш значно менше можливого.

А мова, як ви розумієте, йде про гігантські цифри.

Такі питання по телефону і голосом, в світі де все слухається – не вирішити.

Тому, дуже потрібно було домогтися особистої зустрічі.

Сигнали були послані і отримані.

Росіяни, спостерігаючи за тим, як метушиться клієнт, і як час обмежений закінченням чинного контракту на транзит, виставили деякі умови зустрічі – ВИДАЧУ Цемаха, РОЗВЕДЕННЯ військ і т.д.

Але сильно теж не тиснули, так як інтерес в транзиті у них більше ніж у нас.

Ось тут – ВІДПОВІДІ на питання: навіщо він поліз туди, де все працювало.

3) Ви коли-небудь отримували величезну суму грошей?

Багато хто вважає що гроші важливо отримати, а далі проблем немає – лише одні задоволення.

Це – не так.

Замість задоволення – великі гроші приносять ще більшу проблему: ЯК ЇХ ЗБЕРЕГТИ.

Якщо це – бізнес, тут все легко: закуповується нове обладнання, інвестується в нові напрямки.

У бізнесі завжди мало грошей, скільки б їх не було.

Але, ось коли бізнесу немає (ну не в “Квартал” же заводити мільярди доларів), і гроші – ВІД ВОРОГА України №1, то проблема стає складною подвійно.

А з огляду на те, що за всіма грошима в світі – стежать, то і втричі.

Звичайно, можна було б прогнати їх через структури покровителів-олігархів, але там є велика ймовірність трансформації “Були ваші – стали наші”.

Ось тому так кострубато і спішно був організований Оман, як арабський грошовий офшорний смітник, що невідстежується англосаксами.

Відразу видно що вирішували не професіонали Ігоря Валерійовича, а колгоспна самодіяльність, та ще й ручне управління комунікаціями, коли у власній брехні сам і почав заплутуватись.

Самі олігархи і могли його злити – кому з них потрібен багатий і сильний президент?

Резюме цій диванної аналітики:

Вони домовилися.

Ми відвели війська, здали росіянам Цемаха і беркутню.

Бубочка гарячково шукає куди приймати бабло.

Ми – качаємо і купуємо газ, а перша особа знову отримує відкат.

Спіраль української історії зробила повний оборот, але ми знову повернулися в вихідну точку – різьба то була зірвана!

Але, з цього може бути і три позитивних виведення:

– Зе може бути і не агентом кремля, як його намагаються представити. Інакше б за нього все організували.

– Кроків за здачу суверенітету стане менше, обидві сторони влаштовує такий статус-кво. На зовнішньому напрямку активність зменшиться.

– Скоро презедента ми будемо бачити все рідше і рідше, і то більше в відеороликах.

Ну, а якщо серйозно, то справжня незалежність почнеться тільки тоді,

коли Україна буде качати і продавати свій власний газ.

Ось прямо день надходження газу в експортну трубу можна буде записувати як День Незалежності.

Але до цього дня нам ще дуже далеко.

І я дякую Сергію Боженко за тулмачення процесів

Джерело: Блоги, Олег Гриценюк