Івано-Франківськ – місто контрастів, де сучасні будівлі сусідують із затишними вілами, де вектори руху задають неймовірно красиві вулички давнього середмістя, а маяком є шпиль Ратуші.

Місто неквапливе і драйвове водночас, добре до гостей і постійних мешканців, готове приймати і відкриватися, вести і дивувати.

Щоби відкрити Франківськ, зрозуміти його характер і полюбити, досить прожити з ним день – роздивитися локації, які пропонує Sotka.

Історичне серце: Ратуша і площа Ринок

Кожне галицьке місто, яке отримувало Магдебурзьке право, обов’язково мало Ратушу – в ній знаходився магістрат, тобто мерія. Теперішня Ратуша у Франківську – четверта по рахунку, збудована в 1935 році, і єдина в Україні, виконана в стилі конструктивізму. Її висота – 49,5 метрів.

Ратуша має оглядову галерею. З висоти можна оглянути архітектурний ансамбль середмістя, помилуватися церквами, площами, віялом вулиць. А ще – переконатися, що місто провадить у Карпати: в ясну погоду на обрії у південно-західному напрямку видніються пасма гір.

Сакральний простір: храми й крипта
Площа Шептицького – духовний центр Івано-Франківська. Площу, на якій знаходиться пам’ятник знаковій особистості української церкви митрополиту Андрею Шептицькому та ротонда Божої Матері, з двох боків обрамляють храми 18 ст. – діючий архікатедральний собор Святого воскресіння УГКЦ та колегіальний костел Пресвятої Діви Марії. Катедра та колегіата, як кажуть франківці.

Колегіата – одна з найдавніших і найвеличніших будівель міста. Першу деревяну споруду, що її заклав засновник міста граф Анджей Потоцький, замінили мурованою у 1672-1703 роках. Бароковий костел звели за проектом французьких архітекторів Франсуа Корассіні та Кароля Бенуа і під їхнім безпосереднім керівництвом.

На початку 1960-х костел був діючим. З 1980 року в колегіаті, що на той час вже була визнана пам’яткою національного значення, оселився обласний художній музей. Нині – Музей мистецтв Прикарпаття. Окрасою музею є постійна виставка сакрального мистецтва Галичини 15-20 ст., в якій представлені унікальні пам’ятки іконопису й барокової скульптури. Як от роботи Іоанна Пінзеля, середини 18 ст. Ця колекція вважається однією з кращих в Україні.

У костелі, який свого часу був усипальницею роду засновників міста магнатів Потоцьких, збереглася крипта. До фамільного склепу у підземелля ведуть масивні залізні двері у підлозі. На них вибитий герб Потоцьких – Пилява. До наших днів збереглося три сильно понищені кам’яні саркофаги.

Недалеко від колегіати та катедри знаходиться вірменська церква. Колишній вірменський костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії – національна архітектурна памятка 18 ст, виконана у бароковому стилі. Нині – діючий православний храм Покрови Пресвятої Богородиці.


Мистецька територія: бастіон із галереєю
Фортечна галерея «Бастіон» у Франківську – це частина справжніх укріплень давнього Станиславова.

Із самого початку Станиславів закладався як фортеця, місто з усіх боків оточене захисними стінами. Дата надання місту-фортеці Магдебурзького права, а це 1662 рік, сьогодні вважається датою заснування Івано-Франківська.

В 1676 році Станиславівська фортеця успішно витримала облогу багатотисячної турецької армії. Пізніше, у 1734-1750 роках, її перебудували, зміцнили та прикрасили в’їзні брами. Але з початку 19 ст. оборонна споруда втратила своє фортифікаційне значення – місто розросталося, вихлюпувалося за межі мурів. Цеглу з мурів використовували на новобудовах, камінь – для брукування вулиць. За якихось два десятиліття справжнє місто, яке знаходилося усередині фортеці, з’єдналося з передмістям і знесло оборонні укріплення. На місці засипаних ровів з’явилися нові вулиці.

Із шести фортечних бастіонів вцілів один, він був відновлений і став частиною виставкового комплексу «Бастіон». Це зовнішній цегляний мур у Фортечному провулку та його внутрішня частина, схована під скло у галереї. Архітектори в такий спосіб підкреслили історичне значення цієї частини міста та зберегли пам’ятку.

Комплекс фортечної галереї «Бастіон» окрім самої галереї, де розташовані крамнички, майстерні, виставкова зала «Арт-на-Мур», ресторан «Корассіні» і кав’ярня, має терасу – вона замкнена у площу позаду катедри. Тут проходять численні міські фестивалі і свята. У галереї постійно змінюються виставки. А ще в просторі «Бастіону» відбуваються покази мод, читання, майстер-класи.

Щоби відчути місто, треба конче пройтися «Стометрівкою», або ж «Соткою». Кожен другий будинок на ній є пам’яткою історії та архітектури.

Автором створення першої в Україні пішохідної зони у Івано-Франківську в середині 1980-х був відомий в той час архітектор Володимир Мартинюк. За проект комплексної реконструкції вулиці Радянської, теперішньої Незалежності, він отримав Державну премію 1988 року.

«Сотка» дуже жваве місце постійно, але вирує перед вікендом та на вихідних. Магазини, книгарні, затишні кав’ярні, голосні паби, розкішні і не дуже ресторани є місцем зустрічі для багатьох містян. На «стометрівці» художники розгортають вернісажі і малюють портрети. Музиканти грають класику і рок, виконують джаз і попсу.

Міський парк і міське озеро
Улюблене місце відпочинку франківців – міський парк імені Тараса Шевченка, що лежить між вулицями Гетьмана Мазепи та Чорновола.

Власне як громадський парк заснований у 1896 році. В той час тут посадили рідкісні дерева, завезені з Франції, Америки та Польщі. Власником тутешніх земель була багата вірменська родина з Молдови – Ромашкани. У кінці XIX ст. Франц Ромашкан на місці літнього мисливського будиночка Потоцьких звів парковий палац у чистому стилі пізнього класицизму. Довкола своєї вілли Ромашкан також розбив парк. Місто викупило частину Ромашканівських земель, на них розбили головну алею парку.

З парку через вулицю Мазепи виходимо до великого міського озера. На озері є «Острів кохання», названий, мабуть, на честь гарячих побачень у відлюдному місці.

 

Джерело: Дивовижна Україна і цікавий світ