Мати 7-річної дівчинки з Волинської області, яка першою в регіоні захворіла на коронавірус, написала в мережі про те, що довелося пережити її сім’ї.

Несамовитий пост з’явився на сторінці жінки під ніком Svet Lana у Facebook.

“Накипіло! Немає сил мовчати! Найстрашніший вірус – це людська агресія та байдужість. Я мама дівчинки, яку визнали першою інфікованою СOVID-19 на Волині. Історія така: 18 березня, прокинувшись вранці, моя дочка почала покахикувати. Мене відразу насторожило те, звідки взявся цей кашель, якщо дні за чотири до того вона ніде не гуляла”, – написала мати.

Уже до вечора того дня у дівчинки піднялася температура, яку вдалося збити. 20 березня вона знову поскаржилася на гарячку й рідні викликали швидку. Лікарі послухали дитину, та не виявили жодних відхилень.

“Тести на COVID-19! Ще з п’ятниці ми почали цікавитися тестами, де можна зробити, де можна придбати, але зіткнулися з тим, що ніде й практично ніяк, тому що їх немає, а якщо і є, то невідомо де. Ще одна з причин, чому нам відмовляли (коли ми по телефону запитували про тести), тому що, як запевнили нас, ми не в зоні ризику: не були за кордоном, не спілкувалися з тими, хто приїхав із країн з епідемією, не були в контакті з інфікованими”, – продовжила жінка.

Єдиним небезпечним фактором мати дівчинки назвала те, що батько дитини нещодавно приїхав із Києва.

“У нашому разі в чоловіка, у мене й півторарічного нашого синочка вірус не виявлений, залишається тільки здогадуватися, звідки дівчинка в сім років підхопила таку небезпеку? А можливо, вірус давно серед нас?” – здивувалася жителька Волині.

“Коли офіційно оголосили результати й весь інтернет заполонили пости про наш випадок, я була вражена поведінкою людей. Я не засуджую та не звинувачую нікого, просто хочу сказати одне: у будь-якій ситуації залишайтеся людьми. Я вдячна кожному, хто не злякався, кожному, хто підтримав і допомагав, це неймовірно бадьорить і дає сили. Нашій сім’ї випав такий шлях, і я хочу донести до кожного з вас: не будьте байдужі, адже ви самі не знаєте, що на вас чекає і де саме!” – підсумувала мати.

Автор

Удовенко Олександр