18 червня п’ятий президент України Петро Порошенко прибув до зали Печерського районного суду Києва, який мав обрати для нього запобіжний захід у межах справи про «тиск» на очільника СЗР у 2018 році.

Проте суд так і не обрав запобіжний захід Порошенку, — засідання відклали до 1 липня. НВ публікує повну текстову версію виступу експрезидента під час судового слухання.

«Високий суд. Шановні і дорогі колеги. Шановні журналісти. Шановні дипломати, які присутні в цьому залі. Я дуже дякую за такий рівень міжнародної уваги до цього трешу. І треш — це не є неповага до суду. Треш — це є дослівне цитування вашого генерального прокурора Рябошапки, який на 100% був «своєю людиною» для вашої влади і який чітко наголосив, що все, що міститься в цій так званій справі — це є треш.

Дипломати, народні депутати мене зрозуміють. Для українців, які не дуже володіють англійською мовою, я хочу пояснити: треш — це сміття. І це оцінка генерального прокурора. А місце для сміття у відрі прибиральниці, а не в українському суді.

Особливо цинічним для мене це виглядає в цей день. Але Порошенко хабарі не бере, не брав і брати не буде. Я не почув, щоби ви заявили про розрекламовану сьогодні заяву про перенесення засідання. Чи правильно я розумію, що це був фейк і ви вчергове обдурили людей?

Засідання відклали до 1 липня. Печерський суд так і не обрав запобіжний захід Порошенку — хроніка
І друга позиція, чому я на це так спокійно реагую: тому що, читаючи правову галиматью, викладену в цих папірцях, я відчуваю те, що в радянські часи (мене зрозуміють) називалося «чувством глубоко удовлетворения». Бо з виборів минуло 14 місяців. І 14 місяців, отримуючи за рахунок коштів платників податків десятки і десятки тисяч гривень заробітної платні, десятки (а може й сотні) працівників прокуратури і Державного бюро розслідувань займалися виключно Порошенком.

І за 14 місяців ви знайшли ось ці дурниці? Що це означає для суспільства? Для суспільства це означає — і надзвичайно важливо, щоби зараз це почули, — що все, що ви казали під час виборчої кампанії і після неї про корупцію, про зраду, про захоплення владних повноважень, про зловживання, — про все… До речі, ваша честь, я хочу наголосити, що вони і сюди намагалися включити державну зраду, саме в цю справу; що вони і сюди намагалися включити звинувачення президенту в захопленні державної влади. Це ж тут було. І не знайшли нічого.

І я буду висловлювати оцінку цього, якщо, ваша честь, ви або перейдете до розгляду справи по суті, або зробите те, що ви маєте зробити — відправити це назад до цих не встановлених судом осіб, які чомусь 16 червня, в день смерті мого батька, повністю змінили прокурорську групу, — можливо, тому, що ті прокурори, які раніше тут були, відмовилися підписувати і представляти звинувачення в суді. Можливо. Я не виключаю того, що залишилася правова позиція.

Я хочу наголосити, що всі 27 справ, які були абсолютно незаконно порушені проти мене, куди була включена і справа про «розпалювання міжрелігійної ворожнечі» шляхом отримання Томосу і створення Православної Церкви України… Посадіть мене за грати за цю справу. Для мене це буде найбільша нагорода. А може, за справу, яку ви розслідуєте вже 14 місяців? За віддачу мною наказу про контрнаступ для Збройних Сил України, яким було звільнено дві третини Донбасу. І за цю справу. Щоби вже чітко слідувати російським і кремлівським інструкціям, які до вас доводить пан Бабіков, який є адвокатом Януковича.

І я послухав їхню аргументацію на нещодавньому суді, де я виступав свідком у справі Януковича — ситуація жахлива. А може, рік ця прокурорська військова гвардія не може розібратися зі справою, в якій Ілля Новіков [адвокат Порошенко, — НВ] теж брав участь — тільки захищаючи українських моряків від так званого російського правосуддя, де український президент звинувачується в тому, що в листопаді 2018 року він дав наказ (чи це було повноваження командувача Військово-морських сил, — але я готовий підписатися під кожним словом), коли українські військові кораблі мають українською Керченською протокою прийти в українське Азовське море для захисту українського Азовського узбережжя, українського Маріуполя і українського Бердянська.

Автор

Удовенко Олександр