Одного разу чоловік йшов повз якогось будинку і побачив стареньку в кріслі-гойдалці, поруч з нею в такому ж гойдався дідок, який читав газету, а між ними на ганку лежала собака і скавчала, неначе її щось боліло. Проходячи повз, чоловік про себе здивувався, чому ж скиглить собака.

На наступний день він знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук. Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скавчати, він запитає про неї у старої пари.

На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: бабуся гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглила. Він більше не міг цього витримати.

– Вибачте, мем, – звернувся він до старенької, – що сталося з вашою собакою?

– З нею? – перепитала вона. – Вона лежить на цвяху.

Збентежений її відповіддю чоловік запитав:

– Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?

Старенька усміхнулася і сказала привітним, лагідним голосом:

– Значить, голубчику, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця.

За матеріалами