Йдучи на роботу, попереду себе, побачила сліпого чоловіка, який переходив дорогу і звісно втаранювався в перехожих. Люди, помічаючи його, відскакували від нього, наче обпечені. Я була просто шокована. Чоловік був акуратно одягнений, зовсім не мав стороннього запаху (не те, що здорові лосі, які мабуть не знають, що на світі є мило, або часто в маршрутці так тхне сигаретами, що хочеться подарувати зубну пасту) Народ ви чого такі переляки? Він не заразний, не кусається, він звичайна людина як і ви.

Наздогнавши чоловіка, я взяла його під руку, запитала куди він іде, як виявилось йому потрібно дістатись Казбету і якась сволоч, (бо в мене немає інших слів) направила його зовсім в іншу сторону, від потрібної йому зупинки (від мака до драмтеатру, а не до Дому торговлі). Чоловік був такий радий, що до нього хоть хтось віднісся нормально, посміхнувся, подякував, сказав, що йому дуже незручно через те, що я витрачаю на нього свій час, вибачався, а я ковтала ком із сліз.

Після того, як провела та посадила його на тролейбус, мене почало трусити від злості на безтолкових людей і водночас так стало шкода все людство. Бо обираючи шлях “моя хата скраю”, ми перекреслюємо власне майбутнє і майбутнє наших дітей. Ми всі так гарно кричимо, аж рвуться глотки, що живемо в такій гамняній країні і забуваємо, що вона починається з нас! То може все ж будемо людьми, га?

Я подумала, що потрібно скласти інструкцію: Як потрібно поводити себе в таких ситуаціях:
1.
Сліпа людина не заразна, від неї не потрібно сахатись!
Підійтіть і спокійно запитайте куди вона прямує, можливо вам з нею по дорозі.
2.
Запитайте куди вона прямує (зазвичай вона відчуває себе бременем суспільства і соромиться про що небудь запитати, тим паче, коли від неї відскакують як обпечені)
3.
Переведіть людину, як мінімум через дорогу, як максимум туди, куди вона прямує (корона не спаде і ваш “дорогоцінний” час не буде просрано, як зазвичай)

Так, на жаль, ви не зможете зробити гарну фоточку для піару в соцмережі, ну що тут сказати: ох як же мені вас шкода. Але все ж колись потрібно починати робити щось просто так, бо ти людина.

Я прекрасно розумію, що цей пост прочитає зовсім мало людей, бо це ж не веселі картинки із дурнуватим текстом, де не треба думати, але мовчати я вже теж втомилась і буду вдячна репостам, бо все ж маю надію, що ці слова дійдуть хоч до когось.

джерело