Американські фахівці проаналізували дані 174 досліджень і дійшли висновку, що щасливі романтичні пари мають низку схожих психологічних рис.
Як передає Укрінформ, робота опублікована в Journal of Contextual Behavioral Science.

Вчені з Рочестерського університету (США) вивчили результати 174 досліджень, присвячених романтичним і сімейним стосункам, в пошуках відповіді на питання, чи є схожі риси у щасливих пар і якщо так, то які. Всього в дослідженн взяли участь 43 952 особи. Гіпотезою стало вивчення впливу психологічної гнучкості на динаміку і характер романтичного та сімейного взаємозв’язку.

Читайте також: Психологи з’ясували, з ким людина щасливіша: з сім’єю чи з друзями
Психологічна гнучкість включає в себе наступні параметри: відкритість новому досвіду (як позитивному, так і негативному) і прийняття його незалежно від складності отримання; усвідомлене і уважне ставлення до справжнього моменту в повсякденному житті; відсутність «застрягання» на думках та емоціях; вміння підтримувати постійний контакт з внутрішніми цінностями, незалежно від того, наскільки тяжкий поточний момент; завзятість у планомірному досягненні поставленої мети і вміння поглянути на речі іншим поглядом.

Протилежна якість – негнучкість – характеризується зворотними властивостями: уникнення складних думок, почуттів і переживань; легковажне і неуважне ставлення до моментів повсякденного у житті; «зациклення» на негативних думках і почуттях, самозвинувачення і почуття сорому за власні складні емоції чи думки; втрата внутрішніх орієнтирів під впливом стресу і нездатність йти до наміченої мети через труднощі і переживань, цитує видання Naked Science.

Варто зазначити, що психологічну негнучкість фахівці також називають причиною розвитку багатьох психопатологій або ж посилення останніх. Проаналізувавши результати попередніх досліджень, вчені зі США дійшли висновку, що сімейні пари, які почувалися щасливими в дитячо-батьківських стосунках, відрізнялися обопільною психологічної гнучкістю. Вони мали ширші погляди на виховання дітей, не дотримуючись якоїсь єдиної стратегії. У них спостерігалося менше випадків різких і негативних стратегій виховання, їх сім’ї були більш згуртованими, а діти відчували менший стрес.

джерело