Литвинова – відома волонтерка, яка 6 років тому залишила кар’єру і займалася допомогою внутрішнім переселенцям, потім онкохворим, а з початком першої хвилі епідемії COVID-19 з головою занурилася у проблеми хворих пацієнтів. БФ “Свої” надає їм кисневі концентратори безкоштовно, але оскільки приладів мало, а претендують на них пацієнти з усієї країни, Леся приймає щодня шквал дзвінків, вислуховує сотні людських історій і працює в режимі практично 24/7, підміняючи своєю допомогою функції системи охорони здоров’я. Вона розповіла нам, як швидко “розлітаються” концентратори під час спалаху захворюваності, що повинен надати пацієнт, щоб концентратор отримати, як фонду вдається діставати нові і чи залишається у волонтерки час на власних дітей.

КОНЦЕНТРАТОРИ ЗДАЮТЬ ЗА 1000 ГРН НА ДЕНЬ, АЛЕ МОЖНА ПРИВЕЗТИ З КИТАЮ

– Лесю, ще минулого тижня ви казали про кілька десятків кисневих концентраторів на складі, до п’ятниці написали, що у залишку — нуль. Як швидко вони розійшлися?

– Вам чесно сказати? 20 концентраторів розійшлися за першу добу. Далі люди стояли в черзі доти, поки хтось не повертав. У мене понад 100 концентраторів, вони гуляють по руках. Комусь вони потрібні тиждень, а комусь і довічно. Мірою того, як вони повертаються, можу давати іншим людям, і я постійно збираю гроші і купую ще і ще, поки така можливість є.

– Скільки у середньому приймаєте дзвінків на день?

– Близько 50 на день.

– А вночі теж звертаються?

– Звичайно. Вранці, коли я відкриваю вайбер, найперше мені хочеться тяпнути склянку горілки, другою справою хочеться поплакати, третьою я випиваю каву і дорогою на роботу намагаюся відповісти хоча б на половину повідомлень.

– Хто ці люди, хто до вас звертається? В інтернеті багато оголошень про оренду концентраторів, правда, не факт, що за ними дійсно можна прилад дістати навіть за гроші.

– Я не відстежую, що здають в оренду, але ті люди, які приходять за концентраторами, кажуть, що бачили оголошення про оренду, і що оренда концентратора наразі коштує близько 1000 грн на добу, і що навіть за таких цін їх наявність дуже важко відстежити.

– А вам приносять довідки від лікарів, які доводили б, що кисень потрібен?

– Коли справа стосується пацієнтів, яких я опосередковано або особисто знаю (а таких теж вистачає), я можу не просити довідку від лікаря, бо чітко розумію ситуацію. Тим людям, сім’ям яких ми допомагали і раніше, я можу сказати – “одягни пульсоксиметр на палець, увімкни відео і покажи, що він показує”. А коли телефонують люди, яких чую вперше або які представляються лікарями, я перевірити їхні слова не можу, і доводиться або вірити їм на слово, або просити підтвердження від лікаря. Люди з дому без проблем отримують протягом п’яти хвилин папірець від сімейника – я не вимагаю оригіналу, мені достатньо фотографії у будь-якому зручному месенджері. Це робиться легко. Сімейний лікар, сидячи вдома, пише консультативний висновок, ставить на нього печатку і висилає мені. Якщо пацієнт перебуває в стаціонарі, той самий фокус виконує лікуючий лікар.

А коли до мене звертаються лікарі, все відбувається ще швидше – я їм прямо диктую, що треба написати.

– Я думала, ваші концентратори – для людей, які лікуються вдома, оскільки з якихось причин не потрапили в стаціонар.

– Загалом так, але у нас дуже багато людей виписуються з лікарень з низькою сатурацією, з пошкодженими легенями, вони кисневої підтримки потребують протягом тривалого періоду (деякі — довічно, на жаль). І не секрет, що не у всіх стаціонарах на всіх вистачає кисню. Точніше, я не знаю стаціонару, в якому кисню вистачає взагалі на всіх, лише знаю, де ситуація є порівняно трохи кращою.

– Краще, напевно, у лікарнях рівня Олександрівської? На неї поки скарг не було…

– На Олександрівську скарг немає, але коли мої знайомі намагалися влаштуватися туди на госпіталізацію, лікар, з яким домовлялися, сказав, що госпіталізацію влаштувати може, але кисень не гарантує.

– Знаю, у Львові БФ “Крила Надії ” теж займається закупівлею і передачею пацієнтам концентраторів, тобто ситуація у різних містах є приблизно схожою…

– Так. А в Одесі – БФ “Корпорація монстрів”, Катя Ножевнікова.

– Кажете, що нові кисневі концентратори замовляєте постійно. Опишіть цей процес: товар дефіцитний, як доводиться його діставати, звідки концентратори їдуть, скільки чекати?

– Їдуть всі абсолютно з Китаю, навіть якщо їдуть окружними шляхами, прикидаючись європейськими або американськими, – все одно вони китайські. Купити сьогодні на сьогодні можна, але це буде настільки нерозумна ціна, що у мене рука не піднімається платити. Бачила 10-літрові концентратори за 155 000, 200 000 грн – прямо сьогодні і навіть з доставкою. Ми купуємо набагато дешевше – за ціною нижче 30 000 грн (наскільки нижче, озвучувати не можу, така домовленість з постачальниками). Але наскільки я знаю, нижче ціни, ніж для нас, немає ні для кого, бо постачальники розуміють, чим займається фонд і, коли везуть партію на продаж, беруть ще одну нам. Можна сказати, за собівартістю, не беруть грошей за послуги. Ми платимо лише за транспортування, розмитнення.

– Ви писали на Facebook, що в цю партію до вас намагаються пробитися приватні особи. Тому що з вами дешевше чи просто приватно замовити концентратор майже нереально сьогодні?

– Щоб зекономити. Але коли я ввічливо пояснюю людям, чому це зробити неможливо, вони розуміють. Ті ж постачальники працюють і з приватними особами, просто ціна буде вищою.

– А приватний бізнес до процесу благодійності не підключається вже так активно, як навесні купував ІВЛ-и?

– Чому ж, і приватний підключається, не в тих, звичайно, масштабах, що навесні. І політики теж – як своїми власними фондами, так і пропозиціями допомогти нашому. Але тут ми їх трошки, вибачте, посилаємо. Тому що рахунки Фонду є у відкритому доступі і покласти гроші туди можна завжди, для цього необов’язково телефонувати з приймальні і казати: “Вас турбує помічник народного депутата, ми хочемо вам допомогти, напишіть нам листа, щоб ми вам допомогли”. Це піар, а не благодійність.

– Коли для вас почалася справжня епідемія?

– З місяць, напевно, так щоб зовсім активно. А розуміння того, на що це все перетвориться, з’явилося ще минулої зими, і ще тоді ми активно до цього готувалися. Ми до цього займалися підтримкою паліативних пацієнтів (і продовжуємо), тому добре знали, що таке кисень і витратні матеріали до нього. І розуміли, що і коли зникне з ринку, з чим буде дефіцит, і постаралися створити максимальні запаси, поки була для цього можливість. Купили стільки, скільки встигли, масок для кисню, канюлі, фільтри для концентраторів. Усе те, що зникло потім моментально з продажу, і питання було вже не в ціні, а в доступності. Скільки змогли, докупили кисневих концентраторів, але вони дуже швидко стрибнули в ціні до нерозумних цифр, і нам довелося прощатися з постачальниками, з якими працювали раніше. Хлопці вирішили, що зловили Бога за бороду і можна заробити багато і швидко. Хай Бог їм допомагає, грошей вони, звичайно, зароблять, але епідемія на спад піде, товар специфічний – і масового попиту на нього більше ніколи не буде. А організації в країні, які його купують, займаються кисневою підтримкою на постійній основі, можна перерахувати по пальцях. І усі ці люди чудово знають, з ким не можна працювати. Замість них прийшли інші постачальники, нові, і успішно їх замінили.

Тому запаси ми зробили ще на початку минулої зими. Ми розумні, похваліть нас.

– Лесю, у вас ще залишаються якісь сили, ви дітей взагалі бачите? Страшно уявити ваш нинішній ритм.

– Сил у мене немає, дітей я бачу вночі, вдома у мене бардак, капуста на городі відвалилася сама, згнила на грядці. Коти на мене ображаються. Це якщо коротко.

джерело: ukrinform