Поняття “престиж” у нашому світі дещо нав’язане. “Престижний” ВНЗ, “престижне авто”, “престижний” район.

“Престижна” країна, зрештою.

Я сьогодні вкотре натрапила на відео з історією України і її сусідів, там, де карта в прискореному режимі змінюється. 1101-й… 1345-й… 1 446-й… 1863-й… Половці, литовці, Золота Орда… Київ, Чернігів – а Москви ще й не було зовсім…

Загалом, суто особиста думка – найбільший престиж – це бути представником нації, яка бореться за своє існування. Це означає, за твоїми плечима – люди-воїни, які від воїнів-загарбників відрізняються більш високими моральними якостями. Кожна горда Ічкерія вища на сто голів від будь-якої “федерації”. Кожен Чернігів престижніший від кожної Москви. Адже один в цій парі отримав свій “престиж” шляхом “підгортання” під себе чужих ресурсів, а другий представляє людей або країну, що лише відстоює своє, особисте, власне.

І тому в будь-якій суперечці, хто кого, у кого що більше, у кого там діди воювали, а у кого і мародерствували…

Словом, якість від величі ну ніяк не залежить.

https://uazmi.org/