Макрон зрівнює рахунок в поєдинку з запеклим опонентом Ердоганом. Втретє випала честь Макрону провести зустріч з Зеленським – Президентом країни, яка піднялась на захист всієї Європи. До сьогоднішнього дня за два роки тричі з Володимиром Олександровичем зумів зустрітись тільки Ердоган. Можна тільки здогадуватись, що привнесе в скарбницю української зовнішньої політики паризька зустріч. В той час, як попередні підсумки стамбульської зустрічі можна підвести.

Враховуючи, що вже довгий період відносини між двома державами можна вважати добросусідськими, були підстави розраховувати на позитивну повістку. З іншої сторони, з огляду на те, що в центрі сподівань української сторони на міжнародній арені є максимальна підтримка в вирішенні конфлікту на Донбасі, очікувати на щось надзвичайне навряд чи були підстави. Щось надзвичайне неминуче викликало би ризики в турецько-російських відносинах. На цей час це ніяк не вписується в інтереси Ердогана, хоча він не міг собі відмовити в зручній нагоді опосередковано “вкусити” Росію і за те, що вона стоїть на перешкоді турецьких планів в Сирії, і за приховане фіаско в Нагорному Карабасі і за всі інші протиріччя, не минучі в стосунках між двома регіональними державами .

Найкращим подарунком для Зеленського була б заява на пряму силову підтримку другої по могутності армії НАТО в разі ескалації конфлікту. На превеликий жаль Україна не в тій ситуації, щоб лобіювати свої мрії і побажання. Вони обмежені тим, що можуть дозволити собі лідери держав-партнерів.

Ердоган зміг в черговий раз висловити слова підтримки, перерахувати всі чергові основні положення солідарності, повторити все про територіальну цілісність і таке інше. Висловивши сподівання на найскоріше політичне вирішення конфлікту в Донбасі, він скоріше засмутив Зеленського, ніж підбадьорив. Росію зачепив обіцянкою продати Україні партію безпілотників. За що миттєво був згаданий Лавровим не злим тихим словом. Ну і ще, можливо випадково, турецькі курорти до червня втратили півмільйона російських туристів.

Пандемія…Але головне, що Зеленський, здається, нічого не втратив. Навпаки, дещо придбав. І це добре. Бо якщо в скарбничку щось капнуло, то ж часом у неї з’явиться перспектива перетворитись на скарб.

Спеціальний кореспондент UKR.RED Вадим Литвин