Перед стінами храму Святої Софії 18 липня 1995 го поховали патріарха Української православної церкви Київського патріархату Володимира. Підрозділ міліції “Беркут” і бійці Внутрішніх військ МВС України застосували силу проти людей на похоронах.
Майбутній патріарх Василь Романюк народився 9 грудня 1925 році в родині небагатого селянина Омеляна Романюка в гуцульському селі Химчин тепер Косівського району Івано-Франківської області. Початкову освіту здобув у рідному селі. 1944 року засуджений військовим трибуналом НКВС Станіславської області до 20 років позбавлення волі в виправних таборах за приналежність до підпільної мережі ОУН. Через два роки засудили за “антирадянську агітацію і пропаганду і відправили на рудники Колими. Одружився на члена ОУН Марії Антонюк з Рівненщини, у них народився син Тарас. Повернувся в Україну і закінчив Вищі богословські курси в Станіславі, служив пастирем. З сім’єю переїхав в Канаду задекларував свою приналежність до Української автокефальної православної церкви.

У 1990-му повернувся і був висвячений в сан єпископа. Виступав за створення незалежної Української Православної Церкви з центром у Києві. У 1993-му на Всеукраїнському Православному Соборі обрано Патріархом Київським і всієї Руси-України. Його кандидатуру підтримали понад 60% представників єпархій УПЦ КП. За два роки, 14 липня, Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України 70-річного Володимира знайшли мертвим – його розбив четвертий інфаркт. Митрополитів традиційно ховали на території Софії Київської чи Києво-Печерської Лаври. Однак уряд відхилив прохання Синоду поховати в Софіївському храмі. Президент Леонід Кучма схилявся до УПЦ Московського патріархату і не хотів з ними сваритися. Пропонували Лісовий масив або Байкове кладовище.

У день похорону Леонід Кучма нібито у справах відбув до Білорусі з візитом. Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира відспівали і траурна процесія з труною вирушила від Володимирського собору по бульвару Шевченка до вул. Володимирській. Був загін активістів Української національної асамблеї – Української народної самооборони (УНА-УНСО) в камуфляжній формі з червоно-чорними хрестами своєї організації.

Процесія згорнула до собору Святої Софії. Усередині забарикадувалися підрозділ міліції спеціального призначення “Беркут”. Спецназівці застосували газові балони, гумові кийки, а уносівці – рукоятки від прапорів і хоругв, лопати. Протистояння тривало до сутінків.

“Лицарі київського ОМОНа гумовими палицями били людей похилого віку, священиків. Ногами ламали ребра, кованими черевиками били в обличчя лежать. Мордовороти в броні і камуфляжі, які скоїли тяжкі тілесні ушкодження, порвали національний прапор України, так і не покарали” – згадує київський публіцист Георгій Бурсов.

О 16.30 активісти біля входу в Софію поламали тротуар, ломами викопали асфальт і землю. Труну опустили в землю, віруючі руками згрібали землю в яму. Затриманих віруючих відвезли в Шевченківський районний відділ міліції. На наступний день всіх відпустили.

Президент України Леонід Кучма заявив, що не знав про побиття людей. Столична прокуратура порушила кримінальну справу, розслідування завершили в рік. Слідство прийшло до висновку про відсутність в діях працівників “Беркута” ознак злочину. Майже рік після поховання патріарха Володимира добровольці щоночі охороняли його могилу під Софійській воротами.

https://www.rupor.info/

Автор

Удовенко Олександр