“Цього дня у 1974-му Рада міністрів СРСР ухвалила рішення про скасування кріпацтва на теренах Московської імперії. Селянам було дароване право переїздити зі свого місця проживання, почали видавати паспорти з 1976 року, закінчили паспортизацію у 1981”, – пише екснардеп Ігор Луценко на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Для мене це приголомшливий факт – фактично, я ще у дитячому віці застав кріпацтво на Україні. Раніше це звучало як жарт, але українська історія повна чорного гумору. До цього колгоспники були позбавлені паспортів і свободи пересування. Вони не могли залишати місце мешкання під страхом кримінального покарання.

Спочатку це тягло штраф до 100 крб. й вигнання міліцією. А за повторне порушення була кримінальна відповідальність – позбавлення волі до 2 років. І коли скаржаться, що багато українців виїжджають за кордон, що за СРСР було краще – нагадую, що за несанкціоновану поїздку можна було присісти десь в Мордовії.
Так що ще треба розуміти – радянська влада скасувала кріпацтво не тому що була надто добра, а тому що в певний момент усвідомила необхідність притоку робочих рук у міста. І все одно обмеження на пересування зберігалися через інститут прописки, котрий послабили лише за незалежної України.

До того реєстрація за місцем проживання мала здійснюватися протягом 48-ми годин із моменту прибуття, про що в домовій книзі робився відповідний запис за пред’явленням будь-якого документа: розрахункова книжка з місця роботи, профспілковий квиток, актовий запис про народження чи одруження тощо.

Так само оперативно належало й виписуватися всім тим, хто вибував за межі населеного пункту назавжди або на термін, що перевищував 2 місяці. Цінуймо те, що маємо”.

Патріоти України