Напад на військових ТЦК у Львові.
Перевернута службова машина. І імпотенти-органи влади, які це все дозволили. Ось що маємо на 12 рік війни з росією.
І коли я кажу про пройобану мобілізацію і те, що потужна реформа Міноборони не спрацює – я говорю зокрема і за це.
Найстрашніше навіть не те, що це сталося.
Найстрашніше, що це вже майже нікого не дивує.
Ми прийшли до ситуації, коли в країні, яка пʼятий рік веде повномасштабну війну з росією, люди готові нападати не на ворога, а на своїх військових.
Бо роками накопичувалися страх, недовіра, розчарування і повне нерозуміння того, що відбувається.
І за те, що відбувається – несе відповідальність не тільки суспільство.
Влада багато років робила і робить вигляд, що мобілізація – це проблема виключно військових.
Замість чесної розмови з людьми були мовчання, суперечливі рішення, відсутність зрозумілих правил і постійне перекладання відповідальності.
Політики не ходять по дворах вручати повістки.
Міністри не пояснюють людям, чому мобілізація саме така.
Депутати не зустрічаються щодня з агресією на вулицях.
Усе це залишили військовим.
Фактично держава сказала: "вам потрібні люди – ви й забезпечуйте собі мобілізацію".
А потім здивування і догани командирам, бо "а чого на позиції, яку має тримати хоча б 8 чоловік – сидить 2 людини?".
І відповідно саме військові стали обличчям усіх провалів державної політики.
Люди бачать перед собою не Кабмін, не Верховну Раду, не Офіс Президента.
Вони бачать військового у формі.
І саме він отримує весь удар – словесний, моральний, фізичний.
При цьому держава роками не створила відчуття справедливості.
Одні служать із перших днів війни без ротацій.
Інші знаходять способи не служити взагалі.
Одні повертаються без кінцівок.
Інші демонструють в соцмережах, як чудово живуть за кордоном.
Саме це породжує лють.
А коли лють не знаходить відповіді від держави, вона шукає найближчу мішень.
Нею стає військовий із ТЦК.
Але є одна річ, яку потрібно сказати чесно.
Напад на військового не вирішує жодної з цих проблем.
Перевернута машина не зробить мобілізацію справедливішою.
Побитий військовий не поверне людей із фронту.
Спалений автомобіль не зупинить російські ракети.
Єдине чого досягають такі дії – ще більшої ненависті всередині країни, яка й так воює за своє існування.
Якщо система мобілізації потребує змін – її потрібно змінювати.
Якщо потрібна реформа ТЦК – її потрібно проводити.
Якщо потрібна чесна державна політика щодо служби, ротацій, демобілізації та рекрутингу – її потрібно створювати.
А ми продовжуємо бавитися в рейтинги та тішити себе думками про вибори.
Але поки влада мовчить, не бере на себе політичної відповідальності та залишає військових сам на сам із суспільством, подібних історій буде лише більше.
А проблема в тому, що держава втратила довіру значної частини суспільства. І замість того, щоб цю довіру відновлювати, вона дозволила зробити військових громовідводом для всього накопиченого невдоволення.
І це одна з найнебезпечніших тенденцій для країни, яка досі веде війну за власне існування.
А і моє любиме – виходить що нові контракти від МО це не чарівна пігулка наповнення війська. Бо якщо людині пофіг навіть на високу збільшену зарплату й можливість самостійно обрати місце служби, то проблема явно не в умовах контракту
Бо з усіх цих тіпів, яких ми бачили на відео – абсолютний нуль пішли сьогодні зранку в центри комплектації і обрали собі посаду у війську та підписали нові контракти.
Аліна Михайлова