Останнім часом я багато думаю про смерть.
Не тільки тому, що Росія запускає загрози моєму життю сотнями кожної ночі, проте найбільшою мірою через те. Побачила вчора фото прильоту в точнісінько такий самий будинок, як у мене. Зрозуміла, що якби ховалась у ванній, як роблю зазвичай, то не вижила б. Як тут не думати про смерть.
Перестала планувати надсилання повідомлень на умовний ранок понеділка, бо вночі з суботи на неділю мене може вбити Росія. Погодьтеся, трошки кріпово буде отримати "привіт" від тієї, хто вже померла.
Ще не впевнена, навіщо мені той семиетапний догляд за шкірою, бо, можливо, зморшки просто не встигнуть з'явитися. Все ж зморшки в наш час – привілей.
Або коли назначають якісь ліки, щоб покращити якість і тривалість життя, але обмежують в маленьких радостях – як то солодкому, каві, алкоголі – починаю думати, що, в цілому не факт, що я буду жити довго. Але досі можу жити добре.
Нещодавно, коли на Київ знову летіли десятки балістик і сотні шахедів, сидячі у ванній, я гуглила в оренду підвали. Потім паркомісця і дешеві машини. Тож, не дивлячись на думки про смерть, спостерігається і жага до життя.
Я думала про те, що я встигла в цьому житті. Що скажуть на моєму похороні і скільки людей запостить сторіз з моїм чорно-білим фото і напише щось типу "знав її, весела була мала".
Якось я зайшла в бухгалтерію і дізналась, що скласти заповіт коштує 3 тисячі гривень. А я останнім часом постійно думала про те, щоб скласти заповіт! Бо, як мінімум, хтось має любити мого кота, якщо я помру, а він виживе.
А ще я нарешті підписала заяву на посмертне донорство органів. Теж свого роду заповіт. Можливо, навіть після смерті я можу стати хоч трохи корисною.
Більшу частину свого минулого дня народження я провела в сльозах, бо теж думала про смерть. Важко не думати про неї, коли тобі дарують турнікет під колір очей чи спальний мішок для укриття.
Приємно, що є люди, які на прохання написати твій некролог без зайвих питань відповідають "так". Які готові стати частиною заповіту і забрати кота. І знають, де знайти твій плейлист на похорони. Ключовий трек: Radiohead – Last Flowers, але Exit Music теж підійде. Це щоб ви теж знали, раптом що.
Поки писала, знову почалась повітряна тривога.
Аліна Полякова